Розширення Нормандського формату і перспективи участі США у врегулюванні ситуації на Донбасі активно обговорюються у зв’язку з оновленням Хартії про стратегічне партнерство між Україною й Штатами. Проте формат врегулювання ситуації на сході України залежить в більшій мірі не від гіпотетичної участі США чи Великобританії у переговорах.
Можливе розширення Нормандського формату швидше зіграє на руку росіянам. Хоча для України більш актуальним є поглиблення саме військово-технічного співробітництва з Британією й США.
Україна у будь-якому разі має вибудовувати військово-технічну співпрацю з цими країнами задля вирішення безпекових питань. Причому не лише щодо Донбасу, а й у ракурсі ситуації в акваторіях Чорного та Азовського морів.
РФ розуміє, наскільки зміцниться Україна за такої співпраці. А тому спрямовує максимум зусиль на її зрив чи гальмування. У тому числі – блокування будівництва двох військово-морських баз ВМС України в акваторії Азовського та Чорних морів.
На мою думку, між США та РФ можуть вестися прямі перемовини щодо врегулювання ситуації на Сході України.
Із цим, зокрема, був пов’язаний нещодавній візит директора ЦРУ до Москви. Тоді порушувалося і питання про переміщення російських військ біля українських кордонів.
Варто зауважити, що останні пропозиції Кремля про можливе розширення Нормандського формату за рахунок США – це план РФ щодо створення штучного конфлікту між США і європейськими партнерами. Так, наприклад, виконувач обов’язків директора Третього європейського департаменту МЗС РФ Олег Красницький заявив, що наразі протипоказань до підключення США до «нормандського формату» немає. «В принципі, якщо США реально готові зробити свій внесок, ми завжди були відкриті до того, щоб Америка справляла свій вплив на Київ», – сказав він.
До речі, ще пів року тому у Москві заявляли, що політика США щодо України «робить неможливим участь Штатів у нормандському форматі».
Утім позиція Кремля зазнала певних змін.
Наразі, на думку офіційних представників Кремля, розширення учасників перемовного процессу за рахунок США має створити зону напруги у відносинах між Україною, Францією та Німеччиною. Позиція Росії зрозуміла – вносити розкол у момент європейської єдності шляхом залучення додаткових гравців.
Показово, що МЗС Франції висловилися за підтримання діалогу з Вашингтоном щодо Донбасу, але категорично проти участі США у «нормандському форматі».
Тож – не варіант розширювати нормандський формат за рахунок США. І Штати це розуміють.
Не випадково помічниця державного секретаря США Карен Донфрід зявила про те, що США не будуть брати участь у нормандському форматі, однак готові підтримувати процес, а також сприяти виконанню Мінських домовленостей. «Про приєднання США до нормандського процесу не йдеться, йдеться про підтримку США дипломатії, яка вже триває»,- заявила вона.
Карен Донфрід повідомила, що контактує з Францією, Німеччиною та ОБСЄ щодо того, як США можуть підтримати сприяння реалізації Мінських домовленостей.
Примітно, що міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба також повідомляв, що наразі питання переформатування нормандського формату для участі у ньому США не розглядається.
Водночас Кулеба наголосив, що США завжди долучалися до процесу врегулювання ситуації на Донбасі. За словами Кулеби, завдяки адміністрації президента США Джо Байдена ініціювали формування двостороннього діалогу по Донбасу між США та Росією.
Метою нової дипломатичної взаємодії Білого дому та Кремля залишається одне:завершення військової агресії проти України та повернення окупованих Росією територій.
В свою чергу президент України Володимир Зеленський повідомив, що реалізація зустрічі на рівні глав держав нормандської четвірки залежить від Росії. Він наголосив, що Україна зацікавлена в зустрічі з президентом РФ Володимиром Путіним у будь-якому форматі.
Разом з тим, офіційному Києву слід наголошувати саме на розширенні військово-технічного співробітництва. Як задля переоснащення ЗСУ як єдиного гаранта врегулювання ситуації та повернення окупованих територій. Так і заради чіткого сигналу Кремлю щодо геополітичних інтересів України. Насамперед це стосується інтеграції з країнами НАТО, а також позаблокової співпраці з Великобританією та США.
