У 15 річницю вторгнення росії в Грузію прем’єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі заявив, що «уряд, як і раніше, прихильний до мирного шляху відновлення територіальної цілісності та возз’єднання країни».
«Минуло 15 років від початку серпневої війни 2008 року. Сьогодні для всіх нас особливий день — російська військова агресія призвела до великих людських жертв, насильницького переміщення мирного населення та тимчасової окупації наших територій, що й досі залишається головним викликом для суверенітету та подальшого розвитку нашої країни», — написав він у Facebook.
- Грузинські байки про “другий вагнерівський фронт” на курортному Кавказі
- Орбан став “найкращим другом” грузинського прем’єра і спікера…
За його словами, «уряд, як і раніше, прихильний до мирного шляху відновлення територіальної цілісності та возз’єднання країни».
«Нами рухає непохитна віра в те, що мирна, єдина, сильна, розвинена Грузія — це найкраща перспектива для грузинів, осетинів, абхазів і всіх народів, які проживають на нашій землі, і ми робимо все, щоб ця мета стала реальністю найближчим часом», — заявив він.
- Влада Грузії ще раз показала свій страх перед росією
- Поклади газу в 16 млрд кубометрів виявлені в Грузії, – чекаємо нової спецоперації росії?
У серпні 2008 року збройні сили рф вторглися на територію Грузії. У ніч на 8 серпня 2008 року Грузія заявила про обстріл грузинських сіл з боку невизнаної республіки Південна Осетія та про кілька провокацій проти офіційної влади.
Після цього у Тбілісі анонсували відновлення конституційного порядку у самопроголошеній республіці.
Грузинська армія здійснила наступ і зайняла більшу частину Цхінвалі – головного населеного пункту Південної Осетії.
російські війська безпосередньо втрутилися у цей внутрішній конфлікт, причому російські пропагандистські ЗМІ звинуватили Грузію у цілеспрямованому обстрілі Цхінвалі.
Раніше:
11 червня 2021 року Європейський суд з прав людини поновив розгляд позову Грузії з вимогою визнати російську федерацію відповідальною за тимчасову окупацію території країни й утиски етнічних грузинів. Тбілісі вимагає встановити відповідальність москви за порушення кількох статей Європейської конвенції з прав людини.
27 квітня 2022 року прем’єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі заявив, що його країна не планує силового звільнення від росіян тимчасово окупованих Абхазії та Цхінвальського регіону в Південній Осетії. І це попри те, що для цього склалися досить сприятливі умови, адже наприкінці березня минулого року, агресор перекинув частину своїх військ із тимчасово окупованих районів Грузії для посилення окупації України.
У липні 2022 року президент Грузії Саломе Зурабішвілі звинуватила росію в анексії через її наміри забрати в користування на 49 років «державну дачу» в місті Бічвінта (Піцунда) на території окупованої Абхазії.
Довідково:
на фото друг Помаранчевого Майдану в Україні і Ющенка, “соратниця” Саакашвілі – Ніно Анзорівна Бурджанадзе (груз. ნინო ბურჯანაძე; нар. 16 липня 1964, Кутаїсі, Грузинська РСР, СРСР) — грузинська політикиня. У період із 23 листопада 2003 по 25 січня 2004 року була виконувачкою обов’язків президента Грузії, 28 березня 2004 року обрана головою грузинського парламенту. Очільниця політичної партії «Демократичний рух — Єдина Грузія».
Після вторгнення у Грузію рф відразу зайняла проросійську позицію. Підтримала анексію Криму росією, 16 квітня 2015 р. Бурджанадзе заявила в ефірі телеканалу «Імеді»:
“Факт, що Крим сьогодні є частиною росії і більше ніколи він не стане частиною України. Українська влада при певному потуранні Заходу допустила радикальні і принципові помилки, наслідком яких стали події, що розгорнулися в Криму. Сьогодні факт, що міжнародне співтовариство взагалі забуло про Крим <…> це факт, що більше жодна держава не говорить про Крим”
Відгуки про діяльність Н. Бурджанадзе. Ось, що казала про неї покійна нині Валерія Новодворська, російська дисидентка, політична діячка, правозахисниця: “Ніно Бурджанадзе — національний зрадник, яка всі коридори російські виходила, скаржачись на Грузію. Вона не погребувала з’явитися в країну, яка є окупантом Грузії. Це все одно, що якби хтось із англійських політиків під час Другої світової війни поїхав у Берлін, щоб Гітлеру скаржитися на Черчілля“
