Цього року, на полі Ґрюнвальдської битви 1410 року, президенти Анджей Дуда та Ґітанас Науседа відкрили пам’ятник у формі каменю, подарованого литовською державою. Президент Дуда заявив, що зустріч на полях Ґрюнвальдської битви демонструє силу дружби між Польщею та Литвою. А представника України, чиї Галицько-Волинські полки і татари при Ґрюнвальді становили майже половину об’єднаного польско-литовського війська, запросити забули чи не захотіли…
«Символи будують політику, символи будують історію, символи будують взаємини», – підкреслив польський лідер.
ЧИТАЙТЕ ДО ТЕМИ:
- Литва і Польща змушують Росію відповісти за минуле і сучасне
- Президентом Польщі залишається Анджей Дуда – онук вояка УПА, полеглого на Прикарпатті
Президент Литви Ґітанас Науседа висловив думку, що побудова держави та захист її суверенітету й національної тотожності – це надалі наша щоденна боротьба. «Навіть, якщо нині порушують міжнародний порядок та його ігнорують, то ми мусимо його захищати, бо такий політичний фундамент Заходу».
Хоча глава литовської держави не назвав прямо агресора, то сумнівів немає – Росія доби Путіна знову стала імперією зла. Президент Дуда пояснив, чим була перемога під Ґрюнвальдом над Чином Хрестоносців для тодішніх поляків та литовців.
«Для тодішніх поляків та литовців, і для наших держав, – це був затверджений спільно пролитою кров’ю початок нової державної дійсності, яка мала величезне значення для розвитку наших націй і для розвитку цієї частини Європи».
На думку прем’єра Польщі Матеуша Моравєцького, саме битва під Ґрюнвальдом вплинула на утворення Речі Посполитої Двох Народів, знову не згадавши тут про Україну, землі якої становили більшу половину Великого князівства литовського, а руською мова відігравала роль державної.
Суттєво, що через 100 років після Ґрюнвальду, у 1514 році, об’єднане польсько-литовсько-руське військо на чолі з руським православним князем Костянтином Острозьким розбило московську орду на річці Орші.
ФОТО: битва під Оршею, картина 1524-1530 рр.
«Внаслідок цієї перемоги народилася Річ Посполита Двох Народів, у якій у мирі, толерантності та співробітництві жили і співіснували різні нації».
Зустріч польських та литовських лідерів в роковини найпотужнішої битви середньовіччя на території Польщі, становить черговий доказ прогресу польсько-литовського співробітництва, зокрема в контексті загрози з боку Росії. В інтерв’ю для Польського радіо, проф. Журавський вел Ґраєвський підтвердив таку оцінку і згадав агресію Росії на Україну в 2014 році.
«Пригадаймо ситуацію, коли тодішній міністр закордонних справ Польщі – Радослав Сікорський казав, що: ,,його ноги на території Литви більше не буде’’, і також, з іншого боку, пригадаймо, що були жести, якщо вжити мову дипломатів, глибокої стриманості. Гадаю, збройна агресія Росії у 2014 році на Україну чимало усвідомила всім сторонам реалії, у яких ми живемо. Задумана та втілена в життя ініціатива президента Дуди стосовно Східного флангу НАТО – побудови безпеки держав Прибалтики та Польщі, опираючись на тісне співробітництво зі США, а також його перший візит у 2015 році до Естонії – відразу після обрання президентом, яка була також демонстрацією стосовно Литви – демонстрацією, що Польща приділяє величезну увагу до безпеки держав Прибалтики, але відносно стану тодішніх польсько-литовських відносин може пошукати іншого провідного партнера у цьому регіоні, якщо Литва таким партнером не бажає бути. Литва позитивно сприймала ці сигнали. Литва зробила розумні висновки, і можемо тепер взаємно радіти, після цих п’яти років, які минули із вагомими прогресом, також, якщо йдеться про питання польської національної меншини в Литві. Нагадаю тут про відкритий доступ до п’яти каналів польського телебачення, які доступні в регіоні Вільнюса. Заснування ТVP Вільнюс, тобто вагомий крок на шляху до ,,депутінізації’’ медіапростору в регіоні Вільнюса, що також становить крок на захист державної безпеки Литви. Думаю, що литовці також це позитивно сприйняли».
Проф. Журавський вел Ґраєвський помічає також позитиви у потужних економічних проєктах, військовому та політичному співробітництві.
«Іншим важливим питанням є зміна ставлення литовської держави до нафтопереробного заводу в Можейках, який є власністю концерну Orlen, тепер співробітництво дуже позитивне. Треба також згадати про проєкт Трьох морів. У військовому плані також дуже тісно співпрацюємо. Щойно відбулася демонстрація цього. Президент Дуда, напередодні зустрічі з президентом Трампом, окрім, звісно, переговорів з шефом НАТО, провів консультації саме з президентом Литви і, таким чином, продемонстрував близькі польсько-литовські відносини і спільне розуміння потреби цих взаємин».
ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ:
- Генпрокуратура Польщі задоволена співпрацею з Україною стосовно Укравтодору та… Укрзалізниці?
- “Арешт Новака у Польщі є ударом по друзях Сороса-Байдена: Туску, Порошенку, Гройсману”, – Тарас Боднар
- НАБУ спільно з правоохоронцями Польщі проводять обшуки… в Укравтодорі…
Професор Журавський вел Ґраєвський згадав про концерн Orlen. Ефективне польсько-литовське співробітництво зійшлося у часі з об’єднанням найпотужніших польських паливних компанії – PKN Orlen та Lotos. Глава PKN Orlen Даніель Обайтек звернув увагу, що це найбільша такого роду операція у Центрально-Східній Європі.
На думку пана Обайтека, злиття було необхідне:
«Для вигоди економіки, для вигоди Orlen, для вигоди Lotos. У Польщі недостатньо місця на два такі концерни. Ми мусимо дуже швидко розвиватися, дуже швидко інвестувати. Ми не можемо дублюватися у інвестиціях, дослідженнях. Ми не можемо дозволити, щоб нас розігрували, наприклад, при закупівлі нафти. Це – дуже вагома річ, бо це дає нам стабільність. Це дає стабільність концерну Orlen, це дає стабільність економіці і в кінцевому результаті наш клієнт має стабільні ціни».
Злиття Orlen та Lotos дозволить зменшити витрати, – каже пан Обайтек.
«Спільна закупівля – тут можемо мати дуже великі заощадження. Прошу звернути увагу, які можуть бути заощадження з точки зору логістики, які можуть бути заощадження з поєднання фінансових надходжень та витрат, ми мусимо будувати міцну позицію інвестора, я вже не згадую про інші, залежні від нас фірми, тоді швидше будемо розвиватися. Ми мусимо більше коштів виділяти на дослідження та розвиток, ми мусимо самі у собі пройти колись економічну трансформацію, як два об’єднані концерни. Ми мусимо мати капітал, щоб пройти внутрішню трансформацію».
Президент концерну PKN Orlen – Даніель Обайтек у контексті розвитку нагадав про інвестицію в Литві.
«Володіємо нафтопереробним заводом хоча в Литві, який є єдиним нафтопереробним заводом, що розташований у державах Прибалтики. Також ми маємо два нафтопереробні заводи в Чехії. Будемо вести переговори і ведемо переговори щодо обміну активами у іншій частині Європи, тобто це також будує силу концерну. Я наголошую, наш концерн добре працює не лише у Польщі, наш концерн добре працює у нас, в регіоні».
Глава правління концерну Orlen – Даніель Обайтек звернув увагу на міжнародний вимір успіхів його фірми. Прогрес можливий, завдяки підтримці влади. Про амбітні проєкти польської економіки в контексті злиття Orlen та Lotos розповів прем’єр Матеуш Моравєцький.
«Щоб конкурувати з найбільшими, як: BP, Royal Dutch Shell, не згадуючи про американські чи китайські корпорації – потрібна масштабність. Завдяки цього роду об’єднанням, закупівлям збудуємо нові можливості додаткових синергії – з’єднань. Синергії по стороні прибутків та синергії по стороні витрат. Те, що відбувається, – це зламний момент, який зміцнює ефективність роботи цілої польської енергетичної групи Orlen».
Польща та Литва прийняли єдине правильне рішення – об’єднати політичні та економічні зусилля, щоб чинити опір наступу агресивної політики країни Путіна, яка б’є по суверенітетові всіх держав Центрально-Східної Європи. Символом модерного співробітництва між Варшавою та Литвою стали саме інвестиції PKN Orlen у нафтопереробний завод в литовських Можейках. Цей проєкт ефективно захищає енергетичну безпеку як Литви, так і Польщі. Апарат Путіна зробив багато інтриг, щоб його зупинити, включно із розкрученням рейок залізниці до Можейок, якими транспортувалася нафта.
І знову ж таки, відсутність на такій події і за такими переговорами представника України може свідчити, що для себе Польща і Литва в майбутньому уже похоронили Україну і економічно, і фізично під російськими чобітьми. А сьогодні за її рахунок, довготривалості гібридної війни на сході України, союзниці отримують час підготуватися до нового “чуда над Віслою”.
В цьому контексті треба згадати потужний польсько-український енергетичний проєкт нафтопроводу Одеса-Броди-Ґданськ, ідея якого виникла ще у 90-х роках минулого століття. На жаль, до сьогодні його не створено, попри те, що труба на українській землі до Бродів була закопана ще в час правління Леоніда Кучми. Так звані експерти вже кільканадцять років і в Польщі, і в Україні повторюють московський наратив, що буцімто качання нафти з Одеси до Ґданська – нерентабельне. Якби Київ та Варшава зуміли домовитися із арабським світом і транспортувати арабську нафту з Одеси до Польщі, то новий польсько-український концерн зміг би стати серйозним гравцем в Європі й покінчити з диктатом Путіна на поставки нафти до Європи.
Позитивний приклад газопорту в місті Свиноустя на польському узбережжі, куди транспортують американський сланцевий газ, показує, що нарратив тролів Путіна про буцімто нерентабельність нафтопроводу Одеса-Броди-Ґданськ – це лише пропагандистська гра. Потрібна відвага політиків у Києві та у Варшаві, щоб побудувати масштабний енергетичний проєкт, який співпадатиме з інтересами Польщі та України.
Між іншим нагадаємо, що саме після ініціативи уряду Віктора Януковича спільно із США добувати в Україні сланцевий газ, поклади якого тут (7 трильйонів кубометрів) перевищують усі запаси природного газу в РФ, в Україні розпочався другий Майдан, а після нього відразу анексія Криму та війна на її східних теренах, недалекого саме того місця, де випадково знаходяться найбільші в Україні поклади сланцевого газу на Юзівській площині Харківської, Донецької та Луганської областей:
ДОВІДКОВО:
У 40 – 70-х роках XIV ст. Чернігово-Сіверщина, Київщина та Поділля були приєднані до Великого князівства Литовського. Галицькою землею і більшою частиною Волині заволоділа Польща. У визначенні нашої символіки почали переважати геральдичні традиції цих держав. Кожна земля тоді виставляла військо до посполитого рушення – загального збору війська держави.
ФОТО: Велике князівство Литовське
ФОТО: хоругви руських полків у Ґрюнвальдській битві
Лицарі земель збиралися під знамено місцевого можновладця і творили “корогву” – загін, чий військовий стяг набував рангу клейноду землі, а стяг сюзерена, короля чи великого князя означав усю державу. У книзі польського хроніста Яна Длугоша, присвяченій Ґрюнвальдській битві (1410 р.), подано і наші клейноди – зокрема корогву “Леопольську”, де зображений “на лазуровому тлі жовтий лев, що сходить ніби на скелю”.
Це перша в історичних джерелах згадка про кольори герба Львівської землі. Згадано також три корогви Поділля – сонячний лик на червонош (пізніше – оілому) тлі, Галицьку – на білому тлі коронована чорна галка та інші корогви.
У війську Великого князівства Литовського стяги мали червоний колір, на деяких було зображено старовинний герб литовських князів – “ко-люмни”, а також герб “погоня”: озброєний лицар-вершник. Корогви Львівської (1), Подільської (2), Галицької (5), Холмської (6), Перемишльської (7) земель. Корогви із зображенням гербів “колюмни” (3) та “погоня” (4). Авторські реконструкції за описом.
Тарас Боднар
за матеріалами ПольськогоРадіо та ін.
