Інна Совсун зареєструвала законопроект про легалізацію «цивільних партнерств для одностатевих пар».
Про це і, що за цим стоїть, розповідає, міркує і коментує чудовий український філософ і політичний аналітик Сергій Чаплигін на на своїй сторінці:
Основною метою діяльності всіх цих ліволібералів є не прагнення до «рівних прав», а скасування шлюбу як суспільствоутворюючої одиниці.
Я вже писав про те, що гетеросексуальність полягає в потребі репродукції людства. Це і обумовлює ту традиційну та культурну норму, яка визначає шлюб лише як союз чоловіка та жінки.
З повним текстом обґрунтування можна ознайомитися тут:
Хто така нардеп від «Голосу» Інна Совсун?
Кар’єра Інни Совсун тісно пов’язана з Києво-Могилянською академією та безпосередньо з її ректором Сергієм Квітом — там вона викладала під його керівництвом.
Коли Сергій Квіт був призначений міністром освіти в уряді Арсенія Яценюка, він призначив Інну своїм першим заступником.
Вона також керувала CEDOS — аналітичним центром на гроші Джорджа Сороса.
Під час формування уряду прем’єр-міністром Олексієм Гончаруком на пост міністра освіти було призначено працівників CEDOS Ганну Новосад, а її заступником Єгора Стадного.
Якщо подивитися її попередню декларацію, то крім зарплати в 493 тисячі гривень отриманої у Верховній Раді, вона отримала прибутки від ряду грантових структур з орбіти Джорджа Сороса:
Нажаль на сьогодні всі декларації чиновників та депутатів закриті від суспільства.
Але зі старих джерел маємо наступне:
1. Київська Школа Економіки, яка контролюється представником Сороса Томашем Фіалою — 635 тисяч гривень;
2. “Фонд Відродження” — 124 тисячі гривень;
3. ГО “ВОКС УКРАЇНА ” — 180 тисяч гривень;
4. ГО “УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ” — 119 тисяч гривень.
То зрозуміло чиї інтереси відстоює Інна Совсун, тільки офіційно отримавши від структур Сороса більш ніж 1 млн. гривень та зарплату від Української держави в 493 тисячі гривень.
Нагадаю:
Використання шлунково-кишкового тракту в якості статевого органу пов’язано з ризиками для здоров’я інфекційного та травматичного характеру.
1. Фундаментальні критерії та традиційне розуміння шлюбу як союзу чоловіка і жінки виключають з нього союз із дітьми, тваринами, неживими предметами, шлюб однієї людини, шлюб між особами однієї статі та інші різновиди постмодерністського релятивістського погляду на суспільство.
2. Кожен індивід, який практикує гомосексуалізм, має ті ж самі права та обмеження, які має та в яких обмежений індивід, який не практикує гомосексуалізм.
3. Дискримінація – це коли одним можна, а іншим не можна. Наприклад. Якщо, керуючись меркантильними інтересами, два гетеросексуали побажають зареєструвати між собою одностатевий шлюб (наприклад, для полегшення отримання іпотеки, тюремних візитів, передачі пенсії, оформлення спадщини тощо), то їм буде відмовлено, як і всім іншим громадянам, незалежно від їх сексуальної орієнтації, оскільки такі шлюби просто не передбачені законодавством і сексуальні уподобання сторін тут абсолютно ні до чого.
4. Зведення в додатковий юридичний статус дій, заснованих на гомосексуалізмі, означають внесення змін у визначеннях і соціальних функціях шлюбу.
2. Кожен індивід, який практикує гомосексуалізм, має ті ж самі права та обмеження, які має та в яких обмежений індивід, який не практикує гомосексуалізм.
3. Дискримінація – це коли одним можна, а іншим не можна. Наприклад. Якщо, керуючись меркантильними інтересами, два гетеросексуали побажають зареєструвати між собою одностатевий шлюб (наприклад, для полегшення отримання іпотеки, тюремних візитів, передачі пенсії, оформлення спадщини тощо), то їм буде відмовлено, як і всім іншим громадянам, незалежно від їх сексуальної орієнтації, оскільки такі шлюби просто не передбачені законодавством і сексуальні уподобання сторін тут абсолютно ні до чого.
4. Зведення в додатковий юридичний статус дій, заснованих на гомосексуалізмі, означають внесення змін у визначеннях і соціальних функціях шлюбу.
Хоча кожна окрема людина має право на шлюб, жодна людина, незалежно від її сексуальних уподобань, піддається юридичним обмеженням, які визначають характер шлюбу – з ким саме вона може одружуватися. Дані обмеження обумовлені їх ступенем впливу на репродуктивне призначення шлюбу.
Кожна людина, незалежно від її сексуальних уподобань, юридично не має права одружуватися, наприклад, з дитиною (статевий акт з дорослим, а також вагітність несе ризики для здоров’я незрілого організму), з близьким родичем (ризик генетичних захворювань для нащадків), з психічно хворим індивідом (ризик під час вагітності, а також здатність доглядати за дітьми), з твариною, об’єктом чи з особою своєї статі (неможливість мати дітей).
Тут немає жодної дискримінації. Адже вказані вище обмеження застосовуються однаково як для гетеросексуалів, так і гомосексуалів. Тому права гомосексуальних індивідів не є якимись особливими та окремими правами – вони мають всі ті ж права і зобов’язання що і гетеросексуальні індивіди.
Прихильники одностатевих «шлюбів» кажуть, що шлюб — це цивільний союз як «спосіб визнання двох людей, які люблять один одного та прагнуть провести своє життя разом». Однак, подібна аргументація є виборчою та упередженою.
Так, любов і взаєморозуміння є невід’ємною частиною шлюбу, але не фундаментальним його критерієм. Якби кохання та порозуміння були єдиними достатніми для визначення шлюбу, тоді не було б причин не рахувати «шлюбом» союз дитини і дорослого, або дитини та її батька чи матері, чи сусідів, які не мають сексуальних стосунків, або навіть цілих груп людей.
Це говорить про неможливість включати в поняття шлюбу будь-які інші, крім союзу чоловіка та жінки, форми «партнерства».
Якщо шлюб – «союз між двома людьми, заснований на любові, емоційній прихильності тощо», тоді виникає питання – чому тільки між двома? Чому три або триста тридцять три людини не можуть любити один одного і вступити між собою в шлюб?
Чи зможуть два гетеросексуали, наприклад з меркантильних інтересів, зареєструвати одностатеве (чоловік/чоловік) «цивільне партнерство»? – запитує Сергій Чаплигін.
Так значить два гетереосексуали можуть укласти одностатевий шлюб для ведення спільного господарства?
Чи зможуть два гетеросексуали однієї статі, керуючись меркантильними інтересами, зареєструвати між собою «цивільне партнерство»
(наприклад, для полегшення отримання іпотеки, тюремних візитів, передачі пенсії, оформлення спадщини тощо)?
Чи це стосується лише гомосексуалів?
Як держава буде визначати сексуальні уподобання сторін?
Тоді це не право, а привілей.
Адже дискримінація це коли одним можна, а іншим – ні.
(наприклад, для полегшення отримання іпотеки, тюремних візитів, передачі пенсії, оформлення спадщини тощо)?
Чи це стосується лише гомосексуалів?
Як держава буде визначати сексуальні уподобання сторін?
Тоді це не право, а привілей.
Адже дискримінація це коли одним можна, а іншим – ні.
Негативне ставлення до гомосексуалізму легко пояснюється «поведінковою імунною системою» – BIS (The behavioral immune system). Ця система являє собою набір реакцій, заснованих на почутті відрази, мета якої – захистити індивіда від потенційних джерел зараження.
Наприклад, ми інстинктивно відчуваємо огиду щодо недоглянутих людей, намагаємося триматися подалі від виділень організму, гнилі тощо. Ненормальність в поведінці і зовнішньому вигляді є ознакою наявності патології.
Таким чином, обридження до гомосексуалізму – це природний біологічний механізм, який захищає людину і суспільство від хвороб та морального занепаду.
На стадії переходу людського суспільства в соціальну форму, функції відрази поширилися і на соціальний рівень, що проявилося в осудженні антигромадської поведінки і остракізму порушників соціальних норм. Пропаганда толерантного ставлення до збочених практик в суспільстві є прагненням придушити фунціонування цього природного механізму.
Хто це робить і навіщо – тема іншої статті…
Нема ніякої гомофобії. Це термін політичної риторики.
1. Критичне ставлення до гомосексуалізму не відповідає діагностичним критеріям фобії як психопатологічного поняття.
2. Використання терміну «гомофобія» в науковій діяльності для позначення всього спектра критичного ставлення до одностатевого активності є некоректним.
3. Адже використання цього терміну розмиває грань між свідомим критичним ставленням до гомосексуалізму, заснованому на світоглядних переконаннях, і формами прояву агресії, зміщуючи асоціативне сприйняття в сторону агресії.
4. Використання терміну «гомофобія» є репресивним заходом, спрямованим проти тих членів суспільства, які не сприймають, щоб гомосексуальний спосіб життя був закріплений в суспільстві, але при цьому не відчувають ненависті або необґрунтованого страху перед гомосексуальними індивідами.
1. Критичне ставлення до гомосексуалізму не відповідає діагностичним критеріям фобії як психопатологічного поняття.
2. Використання терміну «гомофобія» в науковій діяльності для позначення всього спектра критичного ставлення до одностатевого активності є некоректним.
3. Адже використання цього терміну розмиває грань між свідомим критичним ставленням до гомосексуалізму, заснованому на світоглядних переконаннях, і формами прояву агресії, зміщуючи асоціативне сприйняття в сторону агресії.
4. Використання терміну «гомофобія» є репресивним заходом, спрямованим проти тих членів суспільства, які не сприймають, щоб гомосексуальний спосіб життя був закріплений в суспільстві, але при цьому не відчувають ненависті або необґрунтованого страху перед гомосексуальними індивідами.
Ідея, яка лежить в основі ЛГБТ-ідеології – це те, що «геї такими народжуються». Вона фактично позбавляє цілу групу людей свободи волі в сексуальній сфері. Хто з ким спить – цілком достатня причина. Навіщо розповідати, що ці люди волею безжальної долі приречені спати один з одним?
Люди дорослі, роблять те, що роблять, по добрій волі і нікому не завдають шкоди.
У суспільства ж немає претензій до нудистів – навряд чи хто-небудь в здоровому глузді скаже, що «нудисти такими народжуються». Вони так хочуть – і цього достатньо. Єдиним обмеженням є соціальні рамки – бігати голяка теж треба знати де і коли.
А тут певна поведінка, яку можна спостерігати, досліджувати та оцінювати – підміняється фантомом «орієнтації», яка автоматично блокує всі розмови на цю тему.
До того ж «якщо це вроджене, значить, зробити людину геєм ніяк не можна», а ось навчити гомосексуальної поведінки дуже навіть можна – але і це залишається поза обговоренням.
І це перешкоджає дослідженням того, що являють собою гомо- та транссексуальні практики і як їх поширення впливає на суспільство. А воно, звичайно, впливає. І може з’ясуватися, що дуже погано.
Люди дорослі, роблять те, що роблять, по добрій волі і нікому не завдають шкоди.
У суспільства ж немає претензій до нудистів – навряд чи хто-небудь в здоровому глузді скаже, що «нудисти такими народжуються». Вони так хочуть – і цього достатньо. Єдиним обмеженням є соціальні рамки – бігати голяка теж треба знати де і коли.
А тут певна поведінка, яку можна спостерігати, досліджувати та оцінювати – підміняється фантомом «орієнтації», яка автоматично блокує всі розмови на цю тему.
До того ж «якщо це вроджене, значить, зробити людину геєм ніяк не можна», а ось навчити гомосексуальної поведінки дуже навіть можна – але і це залишається поза обговоренням.
І це перешкоджає дослідженням того, що являють собою гомо- та транссексуальні практики і як їх поширення впливає на суспільство. А воно, звичайно, впливає. І може з’ясуватися, що дуже погано.
Права гомосексуальних індивідів не є якимись особливими та окремими правами – вони мають всі ті ж права і зобов’язання що і гетеросексуальні індивіди.
