Президент Литви Гітанас Науседа і президент Польщі Анджей Дуда без публічних анонсів прибули в Україну і зустрілися з президентом Володимиром Зеленським у Львові.
Зокрема, про візит Науседи повідомив почесний консул Литви Ярослав Візняк, повідомляє литовський суспільний мовник LRT.
- Польща вирішила таки доконати Німеччину за репарації
- Дідо Президента Польщі загинув в лавах УПА під Болеховом
«Сьогодні президент Гітанас Науседа перебуває в Польщі та Україні, а саме у Львові… Це робочий візит, у рамках якого лідери обговорять ситуацію в Україні», – розповів він.
Майже одразу після цього канцелярія Дуди публічно повідомила про те, що президент Польщі – у Львові, і президенти проводять зустріч «Люблінського трикутника»; далі перші фото опублікував і Гітанас Науседа.
- ОТАКОЇ – Варшава блокує €18 млрд допомоги Україні від ЄС
- Хоробрих поляків і Дуду росії ні пранкерами, ні ракетами не спровокувати…
- Зручніше виключити Польщу із НАТО або ж звинуватити у всьому Україну, – АНАЛІЗ СВІТОВИХ ЗМІ і ЗАЯВ ЛІДЕРІВ
Про візити лідерів не повідомлялося заздалегідь, вочевидь, із міркувань безпеки.
Додамо, що за підсумками переговорів, президенти трьох країн підписали спільну заяву президентів Люблінського трикутника.
- Захід не дозволив Польщі закрити небо над Україною, – страшно, що скаже рф
- Польські мєнти – це явище унікальне. Вибух у МВС Польщі, що ледь не спричинив міжнародний скандал
«Президенти Польщі Анджей Дуда, Литви Гітанас Науседа, України Володимир Зеленський. Сьогодні у Львові було підписано спільну заяву президентів Люблінського трикутника», – йдеться у повідомленні канцелярії президента Польщі.
- Естонія, Латвія та Польща, виділяють найбільший обсяг допомоги Україні у ВВП
- Польський БРЕКЗІТ прискорить створення нового Союзу у Європі з Україною та Британією
- Про свій новий крок до виходу з ЄС заявила Польща
- Ліберали з ЄС бояться виходу Польщі, через пріоритетність її національного законодавства над їхнім
- США “підтримують” створення союзу між Україною, Великою Британією, Польщею та Балтійськими країнами
Люблінський трикутник – тристоронній регіональний альянс для політичного, економічного, культурного й соціального співробітництва між Литвою, Польщею та Україною, метою якого зокрема є зміцнення діалогу між країнами, підтримка інтеграції України в Європейський Союз та НАТО і спільна протидія російській агресії в Україні.
Спільну декларацію міністрів закордонних справ Литви, Польщі та України Лінаса Лінкявічуса, Яцека Чапутовича й Дмитра Кулеби про створення формату було підписано 28 липня 2020 року в Любліні, Польща. Цей день вважають датою заснування альянсу.
Тристоронній формат заснований на традиціях та історичних зв’язках трьох країн. Люблін обрали спеціально як натяк на середньовічну Люблінську унію, що створила Річ Посполиту – одну з найбільших держав Європи свого часу. Ідея про створення такої організації належить Адаму Чарторийському, яку озвучив В’ячеслав Чорновіл.
Країни Люблінського трикутника заявили про свою підтримку відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаних кордонів і закликають припинити російську агресію проти неї. Люблінський трикутник підтримує надання Україні статусу партнера з розширеними можливостями НАТО та заявляє, що надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО є наступним необхідним кроком у цьому напрямку.
Нагадаємо, 11 січня президент Володимир Зеленський приїхав до Львова. На початку візиту він вшанував пам’ять українських військових, що загинули на війні.
Пізніше глава держави зустрівся з польським колегою Анджеєм Дудою.
Люблінська унія 1569 — угода про об’єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в союз держав — Річ Посполиту (пол. Rzeczpospolita Obojga Narodów; лат. Res Publica Utriusque Nationis — Спільна Справа Обох Народів). Унію затверджено в місті Любліні 1 липня 1569 року.
Аристократія України на той час налічувала 20 княжих родів і велику кількість боярських родів. Доступ до цієї верстви був суворо обмеженим. Князі мали особливі права: вони діставали імунітет від суду провінційної адміністрації; скарги на них міг подавати лише сам великий князь. Бояри (спадкові земельні аристократи) були нижчими за статусом, але дуже часто багатшими за численних князівських родичів. Князі могли виступати на війні під власними корогвами на чолі власних озброєних підрозділів. Осередком княжих родів була Волинь. Тут сиділи князі Острозькі, Санґушки, Чорторийські, Вишневецькі та інші нащадки удільних князів.
Другу ієрархічну сходинку за князями і боярами займали пани. Вони володіли власною спадковою землею (вотчина), не наданою їм від великого князя. Їхні вотчини не тільки служили символом певної матеріальної незалежності, але й підкреслювали значність, давнє походження роду, що володіє своїм маєтком.
Нижчу сходинку у привілейованому стані займали представники військовиків, які перебували на службі у князів — дрібна та середня шляхта. Втягуючись у торгово-грошові відносини, шляхта здобула право безмитного провозу продукції власного господарства. Суспільний статус шляхти був юридично оформлений законодавством XIV-XVI століть, їй надано значні політичні права, особисті свободи та майнові гарантії, що визначили специфіку шляхти як привілейованої верстви. Головним обов’язком шляхти була військова служба за власний кошт і сплата грошового збору. Поступово шляхта завоювала собі право свободи, недоторканості й окремого суду. Шляхтич входив до шляхетських корпорацій (лицарського кола), що розв’язувало різні питання життя повіту, міг обирати й бути обраним до складу повітових органів управління, а також послів на загальнодержавний (вальний) сейм. Шляхта дістала право вільно розпоряджатися своїми землями, мала великі привілеї в торгівлі і промислах.
У редакції Литовського статуту 1566 року закріплювалась норма про зрівняння в правах шляхти з князями. Проте таке зрівняння істотно відрізнялось у Литві та Польщі. Українська шляхта підтримувала об’єднання Литви й Польщі, сподіваючись у такий спосіб здобути для себе більше привілеїв. У житті тогочасної України особливе місце посідав рід Острозьких, Костянтин Острозький та його молодший син Василь залишалися символом самобутності Русі-України.
На соціально-економічному розвитку України XV — першої половини XVII століття визначальний вплив справила зміна економічної ситуації в Європі. Значно зросли ціни на худобу і збіжжя. Розвиток внутрішнього ринку і зовнішніх економічних зв’язків значно вплинув на сільське господарство. З XV століття магнати і шляхта почали розширяти свої орні землі. Протягом XV—XVI століть економіка Галичини, Волині та Поділля поступово переорієнтувалась на потреби зовнішнього ринку, який потребував дедалі більше деревини й продукції промислового та сільського господарства. Відбувалась інтенсифікація сільського господарства шляхом організації фільварків, зростання панщини й збезземелення селянства.
Фільваркова реформа перетворила Україну на годувальницю Європи. Одержані кошти вкладалися в економіку Литви й Польщі, зростали польські міста, а Україна перетворювалася на сировинний придаток. Поширення фільваркового господарства супроводжувалося скороченням селянських наділів і поступовим закріпаченням селянства. Значна частина українського селянства на півдні і південному сході продовжувала зберігати особисту свободу.
Грабіжницькі напади з Криму татар у кінці 1490-х стали щорічними. Невеликі загони шляхетської варти не могли протидіяти татарським ордам. Термінового укріплення потребували замки в Каневі, Черкасах, Звенигородці, Вінниці, Брацлаві. Непевне внутрішнє становище Литви потребувало від її владних кіл суттєвих змін.
