Приєднуйся до нас

Що шукати?

За ЛаштункамиЗа Лаштунками

ВІЙНА

Українське військове сьогодення нагадує історію Обертинської битви 1531 року

Наші проти молдован: битва під Обертином 22 серпня 1531 року (на території сучасної Івано-Франківської області).
Про цей героїчний відомий, але дещо призабутий у нашій історії факт нагадав нам Микола Бандрівський.
.
Мандруючи Галичиною, часом диву даєшся: скільки тут різних замків, палаців і оборонних церков!.. Таке враження, що наші прадіди були зовсім не тими мирними і терплячими гречкосіями, якими їх, вже яке століття, намагаються нам представити деякі наші закляті друзі зі сходу і заходу.
Оповім вам нині одну коротку і цікаву історію, яка чимось нагадує нашу сьогоднішню криваву битву за Донбас. Так, от: роль Донбасу у всій цій історії, у ті давні віки, виконувало наше Покуття – прегарний край на південному-сході Галичини, який одним боком притулився до Дністра, а іншим – до Гуцульщини.
А, почалася уся та катавасія з того, що у 1490 році молдовський воєвода Штефан ІІІ напав на Покуття і нагло собі його анексував у Речі Посполитої. Більше того, у своїх діях Штефан ІІІ заручився підтримкою угорського короля, який у той час перебував у конфлікті зі своїм родичем – польським королем. Останній, втративши Покуття якийсь час не робив різких рухів і ніби мовчки чогось очікував. Чекати довелось недовго: у 1504 році молдовський воєвода Штефан ІІІ представ перед Господом і наше Покуття автоматично знову відійшло до Речі Посполитої.
Все би було добре, але Молдова у той час була князівством у складі Османської імперії і молоді молдовські князі вирішили, що маючи такий потужний “дах” над собою в лиці турецького султана, їм все дозволено. І, тому у 1529 і 1530 роках Молдова поновила свої напади на Покуття. Тут вже Варшава не витерпіла і король Сигизмундт І надіслав турецькому султану Сулейману І листа щоби той висловився щодо цього “покутського конфлікту”. Дивно, але Сулейман І дав дозвіл військам Речі Посполитої відвоювати Покуття у молдован, але тільки з умовою, що вони не перенесуть бойові дії на територію агресора – самої Молдови (як сьогодні Захід забороняє Україні завдати ударів по території Росії, – ред.) бо, в такому разі, султан це сприйме як оголошення війни усій Османській Імперії.
Отож, отримавши дозвіл від султана, польські адміністратори взялися до роботи: по всьому нашому Підгір’ю засурмили труби, по містах почали записувати у рекрути і всі хто мав бойовий досвід і відповідне військове і кінне спорядження, стали до зброї. Набір у військо здійснювали виключно з українського Руського і Подільського воєводств.
Ян Тарновський
В такий спосіб гетьману Яну Тарновському, якому доручили демілітаризувати Покуття від молдовських військ, вдалося набрати 4,5 тисяч кінноти та 1,2 тисяч піхоти, а також 12 гармат і табір з бойових возів.
Проти військ гетьмана Тарновського, молдовський воєвода Петро Рареш виставив 20 тисяч кінного війська (яке він очолив особисто), 50-ть гармат і точно невстановлену кількість піхоти.
.
21 серпня 1531 року в долині річки Чернява (близько 15 км від Обертина) українсько-польські підрозділи були атаковані молдовськими полками, які становили 17 тисяч легкої кінноти і 50-ть гармат. Натомість, гетьман Ян Тарновський мав у той момент 4452 кіннотника, 1167 піхотинця, 12-ть гармат та 300 бойових возів. За всіма правилами тогочасної військової науки Ян Тарновський заклав великий табір з тих оборонних возів (як це звично робили українські козаки в часи вирішальних битв) і додатково укріпив його по периметру шанцями. І, вже наступного дня, цей добре уфортифікований табір витримав шалену лобову атаку молдовського авангарду.
Дочекавшись, поки молдовани ввели в бій усі свої резерви і розтягнули свої шикування (з метою повністю взяти в блокаду українсько-польські війська), Ян Тарновський блискавично контратакував, розірвав молдовський фронт і змусив ворога до втечі. Наші ж кіннотники наздоганяли молдован і дорубували їх вже у полі…
.
В результаті того бою під Обертином, офіційні втрати молдован становили близько 7 тисяч вбитими, тоді як з нашого боку – лише 256 убитих. Однак, навіть після цієї грандіозної перемоги, вістка про яку облетіла чи не всю тогочасну Європу, боротьба за наше Покуття з молдовськими воєводами, тривала ще цілих сім років…
P.S.
Про самого гетьмана Яна Тарновського слід знати те, що він був не лише засновником славного міста Тернополя, але й був тестем нашого руського магната  Василя Костянтина Острозького, сина Костянтина Івановича Острозького під керівництвом якого (маючи всього 22 роки) Ян Тарновський й розпочав свою військову кар’єру, а згодом став йому сватом. Крім того, Ян Тарновський був протектором львівського православного єпископа Макарія Тучапського. А, ще цікаво, що агент Яна Тарновського, Йоб Братфуш (Претфус) купив у львівських міщан Вольфа та Януша Шольців і Георга Ґансборна «pro sua necessitate» 21 віз «січної» зброї, 17 возів «залізива», 115 штук вогнепальної зброї, аркебузу та ручні мушкети. Відомо також, що у 1528 році Ян Тарновський купив у Яна Дідушицького село Пустомити (сьогодні – місто на Львівщині). Щоб покращити свою освіту, замолоду здійснив велику подорож по світу: побував у країнах Західної Європи, відвідав Близький Схід — у тому числі Сирію, Палестину, Єгипет, Грецію, Османську імперію.
.
І, на кінець, один штрих до портрету нашого героя: під час облоги і взяття міських укріплень Стародуба (у війні між Литвою і Московським царством) Ян Тарновський наказав знищити усіх полонених московитів…

Кількість переглядів: 32,893 

Реклама

©2013-2020 "За Лаштунками". Всі права застережено. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання на видання "За Лаштунками" не нижче другого абзацу. Для інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.

Політика Конфіденційності