Міжнародні новини

Твори Агати Крісті люструватимуть на толерантність…

Автор

Опубліковано

28.03.2023

Нещодавно Netflix, після чорношкірих: першого президента Фінляндії Маннергейма, англійської королеви і її двору, грецького олімпійського бога Зевса, здивував світ ще д’Артаньяном-негром, а в США почали переписувати історію країни, де її засновниками і героями постають раби-африканці, саме завдяки яким Америка досягла свого сьогоднішнього соціально-економічного та індустріального процвітання, тому сьогодні онуки білих експлуататорів-дармоїдів повинні кожному афроамериканцю виплатити згідно законопроекту від 300 тис. до 3 млн. доларів т.зв. “моральної компенсації”.

І ось тепер із романів Агати Крісті про Еркюля Пуаро й міс Марпл приберуть «ПОТЕНЦІЙНО образливу мову», пише The Guardian.

Тобто навіть не образливу, а таку, що могла б гіпотетично (потенційно) нею бути!!!

Зміни внесли до вибраних книг із серії про Пуаро й до повної серії про міс Марпл, написаних між 1920 і 1976 роками. Це видання в електронному форматі, які мають вийти чи випущені з 2020 року.

У видавництві HarperCollins в останніх виданнях видалять фрази, які стосуються етнічної приналежності героїв, з якими персонажі Крісті зустрічаються за межами Великої Британії.

Наприклад, змінили уривки, які описували персонажів як «євреїв» чи «циган», прибрали термін «oriental» («східний», «азійський») і порівняння про торс жіночого персонажа «з чорного мармуру» або «індійську вдачу» судді, слово «тубільці» замінили словом «місцевий».

Також у романі «Смерть на Нілі» 1937 року героїня місис Аллертон скаржиться, що група дітей дошкуляє їй, і каже: «Вони повертаються і дивляться, і дивляться, їхні очі просто огидні, і носи теж, я не вірю, що люблю дітей».

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

У новій редакції це було скорочено: «Вони повертаються і дивляться, і дивляться. І я не вірю, що дійсно люблю дітей».

А в романі про міс Марпл «Карибська таємниця» 1964 року було вилучено слова детектива про те, що працівник готелю має «чудові білі зуби».

Це вперше, коли зміст романів Агати Крісті змінюють. Однак раніше її роман «І тоді нікого не було» 1939 року опублікували під іншою назвою, адже попередню визнали расистською.

Є чудова приказка, що із пісні слів не викидають – не подобається, то просто не співаєш її і не слухаєш, а йдеш слідом за російським воєнним кораблем, але аж ніяк не переписуєш (виправляєш) твори видатних нині покійних авторів…

***

Знаєте, що об’єднує лібералізм та марксизм? – запитує і відповідає відомий сучасний український філософ і чудовий політаналітик й американіст Сергій Чаплигін тоді, коли нинішніх привладних у США демократів (Клінтонів, Обаму, Байдена та ін.) самі американці почали називати саме “марксистами”:

Вони виходять з пріоритету економічного над усіма іншими проявами життя і, відповідно до цього, відносини до індивіда та суспільства будують на голому механіцизмі.

Єдиною відмінністю між лібералами та марксистами є те, що у перших в центрі уваги стоїть «автономний індивід», а у других центральною фігурою є клас.

В марксистському баченні суспільство складається не з атомів (як у лібералів), а само їх породжує, виховує та формує їхню свідомість, узаконюючи норми господарювання та економічної діяльності.

Класова боротьба марксизму така ж сама форма «природного відбору» як і «тотальна конкуренція» лібералізму.

Карл Маркс, критикуючи капіталізм та популяризуючи комунізм – як більш досконалу суспільно-економічну формацію, виходив з тієї ж самої картини світу і тих же самих постулатів, що і ліберали.

Недарма за відправний момент свого вчення Маркс взяв англійських політичних економістів Адама Сміта та Девіда Рікардо.

Описавши в загальних рисах параметри комунізму Карл Маркс дав широкий простір уяві своїм нащадкам.

Емансипація XIX століття переродилася в Трансгуманізм XXI століття.

Неомарксизм став частиною ліберального мейнстріму – тотальне розкріпачення особистості, звільнення від моралі, сімейних цінностей, національної культури, людської подоби – все те, що ми спостерігаємо сьогодні.