Найпопулярніший український філософ сучасності і фахівець з американської політології Сергій Чаплигін доступно пояснив українцям історичну різницю між консервативізмом та лібералізмом, який так відверто нагло і підло сьогодні нав’язують Україні Джордж Сорос і його “соросята”…
Термін «консерватизм» вперше використав учень Ж. де Местра та Ф. де Бональда – Франсуа Рене де Шатобріан в 1821 році.
В своєму журналі «Conservateur» він підсумував погляди своїх вчителів та визначив цим терміном ту традицію, яка сьогодні має називу «класичний консерватизм».
В Стародавньому Римі був такий бог Конс(Consus), який відповідав за збережений на наступний посів урожай.
Тобто він був відповідальний за відтворення та постійне народження у вигляді незмінного відновлюючогося процесу успіху – творчості благ та цінностей на конкретному ґрунті (культурі).
А ще був Бог Лібер (Liber), який відповідав за тимчасову та миттєву насолоду зі зібраного урожаю.
Це стосувалося аграрного циклу та зовнішнього світу та його ушляхетнення.
Але бог Конс відповідав ще й за ушляхетнення внутрішнього світу людини, нагадуючи їй про тяжку працю на ниві самовдосконалення.
А це, як ми знаємо, тяжкий процес – адже шляхетність вимагає постійних зусиль, які пов’язані з творчістю та підтримкою деяких цінностей, які зростають на конкретному ґрунті (культурі).
Тому Конс відповідав ще й за розуміння, і саме звернення до нього робило людину розуміючою та усвідомленою (conscius).
Звідси також походить здатність рахуватися з розумінням та думками іншої людини, як цінністю, що проявляється в згоді та однодумсті (consesus).
Відповідно будь-яке явище у римлян розглядалося з точки зору руху в бік Вічності (consecrato), що гарантувало успіх, на відміну від profanatio – непросвітлений та не посвячений стан повного нерозуміння, який веде не лише до неуспіху, а й загибелі.
Істина, для римлян, полягала в знанні мір та меж продуктивного, єдності минулого, сьогодення та майбутнього, – в наслідках та взаємодії…
В історико-культурній та політичній дійсності саме через бога Конса, для будь-якого римлянина, проявлялася будь-яка традиція успіху, який хотілося мати і в майбутньому.
Так що історія дає нам іноваційні уроки – зміни та розвиток ефективні, поки пам’ятають про свій зв’язок та приналежність до тієї постійності, яка їх підтримує…
Як тут не пригадати відомого байкаря Криладзе із його не менш відомою байкою “Стріказьол і Мурахва”, де консервативна мурахва, не зраджуючи традицій готується все літо до зими, щоб забезпечити власне виживання і свого потомства, ліберастичний стріказьол живе миттєвою насолодою і тому приречений на загибель…