Вселенський патріархат ніколи не визнавав за канонічну анафему, накладену РПУ на гетьмана Івана Мазепу. Це особисто підтвердив представник при Всесвітній раді церков архієпископ Телмісський Іов (в миру – Ігор Геча):

“Не дивлячись на накладення Російською церквою на гетьмана Мазепу неканонічною анафеми, представники Вселенського патріархату її не визнавали, адже вона була накладена з політичних мотивів, як засіб політико-ідеологічних репресій, і не мала ніяких віросповідних, богословських або канонічних причин”, – зазначив Іов.

Вселенський патріарх Варфоломій та архієпископ Тельміський Іов
ФОТО: Вселенський патріарх Варфоломій та архієпископ Тельміський Іов

Архієпископ пояснив, що практично одразу після еміграції Мазепа прийшов на сповідь до православних священиків Вселенського патріархату. Незадовго до смерті йому відпустили гріхи, а потім відспівали та поховали за православним обрядом.

“Його тіло було покладено в православної церкви містечка Варниці, яка перебувала в юрисдикції Вселенського патріархату, а згодом його перепоховали в місті Галац на Дунаї, де в центральному соборі Свято-Георгіївського монастиря місцевий митрополит відслужив заупокійну службу по померлому гетьману. Цей митрополит був ієрархом Вселенського патріархату. Отже, можемо говорити, що Іван Мазепа помер як віруючий Матері-Церкви, Вселенського патріархату”, – додав священнослужитель.

Анафема Мазепи

ФОТО: Анафема Мазепи, медаль 2009 р., РФ.

В період з 1711 по 1734 роки, після поразки Мазепи, навпроти сучасного міста Херсона діяла нова Запорізька Січ (її ще називали Олешківська Січ), духовенство якої також підпорядковувалося Вселенського патріархату.

Тобто, це означає, що сучасний південь України також лишалися в Вселенського патріархату.

Дискусії щодо правомірності цього рішення тривають і досі. Низка громадських діячів України, а також представники Константинополя не визнають його канонічним, вимагаючи від РПЦ скасування.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Під час Північної війни (1700—1721) гетьман Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності і порушує зобов’язання обороняти Україну від поляків, що являло собою основу угоди 1654 року та Коломацьких статей. Це змусило його використати умови, створені Північною війною, для розв’язання державницьких проблем іншим шляхом.

Він припинив вважати себе зобов’язаним зберігати вірність цареві і 7 листопада (28 жовтня) 1708 року, коли Карл XII, який ішов на Москву та був змушений звернути в Україну, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю і здобути незалежність України, перейшов на бік шведів.

За ним пішло близько 3 тисяч козаків і провідних членів старшини, а також Військо Запорозьке. Намагаючись помститися гетьману Мазепі, всупереч церковним канонам та залякуючи священиків, московський цар Петро І дає наказ накласти на гетьмана анафему.

У Києві ж триває збір підписів за встановлення у столиці величного пам’ятника великому сину України гетьману Івану Мазепі.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.